Причини труднощів у навчанні учнів 5-х класів

         Причини труднощів у навчанні учнів 5-х класів пов’язані з:

• несформованістю необхідних розумових дій та операцій – аналізу, синтезу, поганого мовного розвитку, недоліків уваги, пам’яті;
• значними проблемами у знаннях за попередні періоди навчання; не- сформованістю загально навчальних і спеціальних навчальних умінь і навичок;
• особливостями навчальної мотивації учнів;
• слабкою доцільністю поведінки та діяльності – небажанням, «неможливістю» змусити себе постійно вчитись.

Характеристика труднощів.

Причини, рекомендації вчителям, батькам 

1. Повільний темп розумових операцій. Діти повільно залучаються до роботи, не встигають виконувати домашнє завдання, не одразу розуміють пояснення вчителя, повільно пишуть і читають. Причиною, як правило, є своєрідність типу нервової діяльності. Таких дітей не можна квапити, підганяти на уроці, примушувати працювати «за часом», адже будь-який поспіх та умови обмеження часу тільки загальмують роботу і спричинять негативні емоції. Краще: повторити дитині те, що вона не встигла почути; пропонувати завдання, розраховані на нижчий темп виконання, даючи час на підготовку до відповіді; не ставити в ситуацію необхідності швидкого переключення з одного виду діяльності на інший. Складати для дітей чіткий порядок денний з урахуванням їхніх можливостей для виконання конкретної роботи. Не підганяти.
2. Погано встигають з усіх предметів через труднощі в запам’ятовуванні, узагальненні навчального матеріалу, оперуванні поняттями,недостатнім словниковим запасом, несформосаністю навчальних навичок. Причиною може бути педагогічна занедбаність: недоліки виховання, а не н6изький інтелектуальний потенціал. Необхідні додаткові заняття з розвитку мовлення, пам’яті, уваги, мислення, загальнонавчальних навичок. Бажані індивідуальні завдання зниженого рівня труднощів. Варто схвалювати прагнення дитини досягти успіху, відзначити навіть невеликий успіх. У деяких випадках цілеспрямована розвивальна робота дає змогу подолати педагогічну занедбаність і досягти високих навчальних результатів. Рекомендувати різнправи ігри з метою розвитку пам’яті, уваги мислення дитини, її мовлення.
3. Невисокий інтелектуальний потенціал (навчання дається важко, не засвоюють навчальний матеріал, не завжди розуміють і погано запам’ятовуютьпояснення вчителя). Вимоги до таких дітей треба знизити, адже вони страждають через слабку пам’ять, низький рівень логічного мислення. Для запобігання втрати  мотивації до навчання й відхилень. Варто пропонувати посильні індивідуальні завдання, відзначати навіть маленькі успіхи. Рекомендувати різноманітні вправи та ігри з метою розвитку пам’яті, уваги, мислення дитини, її мовлення. Звернутися для консультації до психолога.
4. Труднощі тільки в письмі й читанні (поганий почерк, постійні пропуски літер і недописування закінчень слів, заміна одних складів на інші, співзвучні їм). Причина - недорозвинення мислення.  Щоб уникнути формування стійкої відрази до навчання, не слід акцентувати увагу на неуспіхах.  Краще пхвалити такого учня за те, що йому вдалося виконати. Рекомендувати звернутися за допомогою до логопеда.
5. Труднощі в навчанні, поведінці. Підвищенаивожність, замкнутість, боязкість, нерішучість, сором’язливість. Необхідне доброзичливе ставлення, підтримка, підбадьорення в ситуаціях, що викликають сильну тривогу і хвилювання (при відповідях біля дошки, контрольних роботах). Таких дітей краще не викликати відповідати перед усім класом, особливо на початку навчального року. Необхідне підбадьорення в різних ситуаціях. Розвивати впевненість дитини в собі. Звернутись по допомогу до психолога. 
6. Гіперактивність, підвищена схильність до відволікання, труднощі в концентрації увагт, імпульсивність. Причиною можуть бути емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання, а також органічні порушення центральної нервової системи. Такі діти не в змозі тривалий час бути зосередженими, уважними, посидючими. Головне в роботі з ними – терпіння й наполегливість. Треба розвивати вміння доводити справу до кінця, діяти цілеспрямовано та планомірно, давати невеликі завдання та здійснювати контроль виконання. Рекомендувати батькам зайняти дитину спортом, відвідувати гуртки.
7. Труднощі в контактах (погані взаємини з однолітками або відсутність друзів у класі). Причиною можуть бути емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання,  а також органічні порушення  центральної нервової системи. Завдання вчителя з «відторгнутими» дітьми – допомогти їм відчувати себе потрібними та бажаними в класі. Необхідно звернути увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що їм вдається. На позакласних заходах давати можливість виявити  себе з кращого   боку. Допомагати дитині відчувати себе потрібною та бажаною. Давати роботу або доручення, щоб дитина мала змогу самореалізуватись.
8. Агресивність, запальність, дратівливість. Причиною можуть бути емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання. У спілкуванні з цими дітьми потрібно виявяти максимальну стриманість і терпимість, адже вони самі страждають від своєї впертості та дратівливості. Необхідно дати зрозуміти, що дорослий –їхній союзник у вирішенні проблем. Педагог, знаючи інтереси та схилбності агресивної дитини, зможе спрямувати її активність у конструктивне русло. Батькам необхідно проявляти стриманість, терпимість. Довести, що батьки – друзі дитини. Розвивати стриманість, самоконтроль.
9. Підвищена тривожність, плаксивість, вразливість, схильність хвилюватися і переживати через будь-який привід. Підвищена тривожність, плаксивість, вразливість, схильність хвилюватись і переживати через будь-який привід. Причиною можуть бути емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання, а також органічні порушення центральної нервової системи. Такі діти часто є хорошими учнями, але навчальні успіхи для них набувають надто великого значення. Учителю в цьому випадку не слід акцентувати увагу на оцінках. Перд хвилюючими подіями, контрольними треба знімати тривожність, навіювати впевненість в успіху, частіше заохочувати, схвалювати та відзначати переваги. Батькам треба переглянути свої погляди: не надавати значної уваги оцінкам. Виховувати в дитині впевненість в успіху. Частіше заохочувати.
10. Боязкість, нерішучість, замкнутість. Причиною можуть бути емоційні  порушення як наслідок неправильного стилю виховання. Учителю варто залучати таких дітей до позакласної роботи. Проводити групові заходи, щоб щоб учні більше спілкувалися, долали свою боязкість, нерішучість.  Давати певні громадські доручення. Частіше звертати увагу однокласн иків на переваги такого учня, підвищуючи його самооцінку та створюючи ситуацію успіху. Батькам слід залучати таких дітей до гуртків, де вони будуть більше спілкуватися, долати свою боязкість, нерішучість. Підвищувати самооцінку дитини.